У ТОЙ ДЕНЬ
Л.В.А.
У день отой, коли жовнір забуде,
Задля чого існує війна;
Тоді, коли спалахнуть споруди
Нерухомості; і Вона
Невідомо як, та торкнеться неба
Світлом блискавки із дзеркал, –
Тої миті стане більше не треба
Губити себе у роках.
Цей момент продовжиться сивим громом,
Розгорнеться голосом знань.
І Вона запросить у свої хороми,
Накреслить нам інь, і ян,
Пояснить добро, збереже від злого,
Розкаже слова крізь вірш, –
І ти почуєш по-іншому слово,
І ворогові простиш.
5.12.1999
