Відлуння
Альбатрос у далині
Застигнув мляво в небесах,
А нижче, в морській глибині,
В коралових тупих кутах
Відлуння дальніх хвиль звучить.
Воно й до мене долетить.
Я чую шум, а бачу я блакить.
І нам ніхто не допоміг
І нічого не пояснив,
Та море біля моїх ніг,
І його звук до світла плив.
Інші вулицями йдуть.
Рапотово бачу я тебе,
І я - це ти, а бачу я себе.
За долоню я візьму
Тебе, на берег я зійду,
І все, що зможу, від тебе збагну.
І нас ніхто не підштовхне
Й очей донизу не приткне.
Вони такі - і все одно
Над сонцем не летять давно.
Кожен день ясний, коли
Я бачу погляд твій,
І я від нього сам стаю не свій.
І сто послів нового дня
Пробуджують мене зрання
Крізь вікна в стінах моєї кімнати.
І я тут сплю на самоті,
І я сьогодні не засну,
І відкриваю жалюзі
Й кричу тобі в даличину.
