Він
Коли я поруч з ним стою,
То я повільно завмираю
І слів не чую, подих лиш ловлю,
І навіть мову забуваю
Він ніби й набагато старший,
Але немов дитина, він ясний
І, скаже хтось, що не найкращий,
Та все ж я хочу, щоб був мій.
Я засинаю, думаю про нього
Мій серця стук, гримить для того
Хто лине посміхом ясним
І мріє спомином своїм
Сердечко моє тільки з ним,
Безмірно полум*ям шаліє
Здається ним ввесь світ зігріє.
Ну, я мабуть для нього лиш дитя
З яким йому цікаво говорити
І я мабуть для нього не життя
Мені хочаби поряд з ним ходити.
Тримати міцно руки, мені вже не чужі
Затиснути міцніш в своїх обіймах
Розправлю крила, я тоді свої
І полечу на райських вже вітрах.
