(Він тобі ніколи в цьому не зізнається)
Голову схилити, мов на материнські,
Що на них дитиною плачучи б лягти,
На мої коліна, з чесним, особистим,
Скорені й нездолані йдуть чоловіки.
Слухай, та не слухайся, чуєш, та мовчи,
Як стіна плаксива в тім Єрусалимі.
Камені, вугіллячко, спалені мости-
Місце для екскурсій, пам'ятна руїна.
Помахай рукою, не соромся, здалеку.
Вислухай історію,як колись в дитинстві
Він жбурнув в Катюху рогача чи равлика,
Так що той до неї взяв і причепився.
Дикий страх і паніка, час страшної смерті.
Запотіле дзеркало шепче “ ось і мрець“.
Бритва якусь родимку розсікла чи здерла.
“ Люба, ми прощаємось. Ось і мій кінець!”
Майже всі невдачі, з ними щоб не жити,
(Він тобі ніколи в цьому не зізнається)
Треба вміти вчасно швидко розчавити,
Взутим на носочок, крихітним сандаликом.
