вірте в бога, та не забувайте про людей
Люди вірять в Бога, вірять в сказані слова й молитви.
Поки аппарати забезпечення життя пищать востаннє,
вони читають слова про боже помилування,
та люди мруть і потрапляють у найпекельніші випадки життя,
і ніякий бог не завадить через ваші красномовні слова.
ви молитесь на краще. молитесь, що все буде краще…
та чи вас чують? Хєй, хтось зверху чує? агов!…
а чи є там кому чути?..
ми самі створюємо свій рай та пекло, самі налаштовуєм життя,
ніяка божа кара не існує, випадковість, помста ? - так, таке бувало,
дії - наслідки? - о так завжди було й буде.
Але грішні є, та очищати їх нема кому, вони давно злодії, вбивці,
так приречив їх власний досвід і спосіб життя,
і свята вода ніяк не допоможе,
лиш промочить одяг і на тому все.
Ви молитесь на щастя, злагоду і мир,
коли ракета впала в полі, а не біля дому,
ви скрикуєте «Слава Богу!»
а там у пеклі, замасковані зеленим люди,
вони ваш бог, якщо ви так вже його потребуєте.
лікарі вас всіх рятують, а не молитви монотонні,
військові, а не вигадана божа милість,
випадок, і ніяк не руки складені на грудях.
а вб‘є вас віра в те,
що слова у небо,
врятують від пекла.
але ви так само будете промовляти їх
за крок до смерті…
