"Вітер із вітром куражаться, бо..."
Вітер із вітром куражаться, бо
віття розхитане, мов напідпитку.
В тісті сумління замішаний Бог,—
місячи, потай лишає відбитки.
На прикордонні твоїх молитов
варта долонь зачекалась пароля.
Сміх виринає і падає мов
на амбразури і вітру і болю.
Хто кулаки розбинтує? Ніхто.
Брак перелітних і мряка постоєм.
Віра нам ще розливає по сто,
хліб ще ламається рівно надвоє.
Погляд — аж лінзу туманить небес.
Косить корони й борделі зараза.
Осінь водночас і з нами і без,
ніби остання заплутана фраза.
21.03.20
