Вона десь на Зеленому острові
Вона десь на Зеленому острові
Вже далека, вже не моя.
Зрідка дзвонить, наче так просто,
Поцікавитись як тут я.
Вже минуло чимало всякого.
Відболіло і майже не злить.
А колись вона думала "так його".
Проклинаючи майже щомиті.
І одразу прокльони стираючи,
Десять рік кришатлевих сліз.
Ті ескізи задумки міняючи.
Це все час вже роздмухав, зніс.
І вона тепер звонить зрідка лиш
І мені це на диво підходить.
Ми залишились тільки свідками.
Як не сталось дива природи.
А вона на Зеленому острові
Заколисана і смутна.
Придивляється, може, здалеку
До зими, як жахливого сну.
