Вже сотий день як перший день
Вже сотий день як перший день. Ці дні як круговерть
Тьмяніє зір. Сивіє страх. Ховаюся від світу
Сто перша смерть як перша смерть як стомайбутня смерть
Признав поразку. Раз у раз – посіявся по вітру
Повівся як пропащий син загиблого народу
Пішов у путь, згубив свій шлях, знайшов нове натхнення
Натхнення – смерть моя. Мені! Мені у нагороду
Вручило сяйво тих очей що не боються вмерти
А я боюсь. Я так боюсь укотре загубитись
Блукати без очей і рук. Без вух, чуттів і рота
Тремтіти в ніч. Ридати в день. І богові молитись
Не знати як. Але пісень співати про свободу
Свободу духу і душі. У своїх починаннях
Начхати на других людей. Я серед них останній
Останній народив плачі. Останній ними вмився
Звільнився та змарнів лишень. Ціна за самокривду
