Я люблю себе наодинці
Я люблю себе наодинці,
У кав'ярні, книгарні, мандрівці
Поряд з іншими, та вже ж наодинці
Так як дерева шелесчу листями
Так говорю, собі потаємно
Матюкаюсь , чи плачу буденно
Чи сержуся собі у голівці
Каюсь згадую себе у дитинстві
Обговорюю чужі діалоги
В своїх думках спілкуюсь з людьми
Так проводжу дні, наодинці
Тижні, ба місяці
Не люблю себе наодинці
Лише коли зникають думки,
Ба так страшно буває в біді
Що діалог в голові геть пустий
Не люблю наодинці хворіти
Бачиш світ самотнім і чужим
Так, холоне кров у скронях
Тіло не слухається, а мозок болить
Я люблю собі наодинці
Розповідати історії брехні
Так, там я, і люди зі мною
Говорять словами і відгукується мені
Ці історії, - диво, я знаю напевне
Це таке рідке відчуття коли хтось промовля
До тебе слова, хоч буденні
Та все ж зачіпая нутра
Я люблю себе наодинці,
І помічаю таких же як я
Що у світ спогляда на сторінці
Із думок створюють міста
Створюють натовпи, ситуації
Створюють мистецтво самотнього життя
Я люблю тих хто в мовчанці
Викликають більші почуття
За тих, хто ще на світанці
Розголошують довгі ниття
