Я по життю, мов, Лис
Я по життю, мов, Лис —
Це мій головний принцип.
Я той маленький Лис,
Що в натовпі сірих облич —
Шукає свого Принца.
Я по життю, мов, Лис,
Що за кимось в печалі.
Для чого тоді люди —
Мене приручають?
Невже комусь —
Так важливе моє очікування?
Невже радість —
Приносить моє страждання?
Чому ми забули те,
Що колись навчили:
Ми — відповідаємо за тих,
Кого ми приручили!
2012 рік
Я по життю, мов, Лис
Я — по життю, мов Лис, що за кимось в печалі.
Навіщо тоді люди — мене приручають?
2014 рік
Я, мов. лис по життю
Я, мов Лис по життю — така моя суть.
Так чому ж люди, котрим вдається мене приручити,
За мене відповідальність не несуть?
Невже для них не важливе моє чекання?
Невже велику радість приносить моє страждання?
Чому ж ми забуваємо ту мудрість, якої нас у дитинстві вчили:
Ми — несемо відповідальність за тих, кого ми приручили.
2013 рік
Чому, вони забувають?
Ми — прощаємося з людьми,
Коли не можемо бути з ними разом.
Від таких прощань завжди —
Якось по-особливому болить серце.
Чому вони так швидко забувають —
Ті речі, що колись нас у школі вчили?
Ми повинні завжди нести відповідальність
За тих, кого ми приручили!
2012 рік
Не хочу нікого приручати!
Не хочу нікого приручати,
Не хочу ніким приручатися.
Я боюся його втратити,
Тому не стану з ним зустрічатися.
2014 рік
