Я так далеко відійшла від Тебе!
Я так далеко відійшла від Тебе!
Живу я к та рослина в кам’янистім ґрунті.
Твоє ім’я ношу глибоко в серці.
Не має свят. Одні лиш сірі будні.
Тримаюсь за розмову-соломину,
Лише з Тобою до кінця відверта.
Бо добре знаю – я без тебе згину,
Пусте насіння, що не родить вперто.
Що хочу я звертаючись до Тебе,
Коли торкнутись сліду Твого сором?
Ти світло моє, Ти є Той, що в небі.
Я ж зрадниця, яку простиш не скоро.
Обідранка убога, що я хочу?
Терпіти вічно Ти не будеш зраду.
Так як іржа залізо вперто точить,
Так і гріхи життя, в якім не має ладу.