ЯК ПОЄДНАТИ?
Душа болить, душа страждає
Від болю, фальші і обра́з,
Цей біль її не покидає,
Про себе знать дає щораз.
Сильнішими обра́зи роблять,
Та не під силу все прости́ть,
Слова́ образливі ще й гно́блять,
Й доводиться з цим болем жить.
Їх, мов сміття, не викидаєм,
В душі́ і пам’яті сидять,
І що роби́ть із цим – не знаєм,
Й на це не можна не зважа́ть.
Вони могутню силу мають,
Боротись з ними – це дарма́,
Неначе цвяхи, виглядають…
Позбутись як цього́ ярма́?
Дають про себе часто знати,
Спливають в пам’яті щораз,
Хоч намагаєшся прощати –
Відлуння йде болючих фраз.
Життя дає свої́ уроки,
Простити можна майже все,
До цьо́го робиш певні кроки,
Та пам’ять біль чому́сь несе.
То як простити і забути?
Як ви́кинуть усе з душі́?
Щоб відголосся те не чути,
Що множиться, як спориші́.
Простить й забуть…Як поєднати?
Неначе в жо́рні все змоло́ть,
Щоб болю більш не відчувати,
І спогад щоб не зміг колот́ь.
24.11.2021 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121112408311
