Якщо що, я вдома. 4#166
Відпусти.
Занадто довго.
Театральна гримерна в шкафу.
А ти скелет - живи, кайфуй.
Чорний гумор і чорна помада.
В кабінеті важлива нарада.
Ти бридкий, пустий, знедолений.
І втомлений. Прийми.
Постмодернізм, пост хардкор.
Пост церковний, пост гуманізм.
Банальний USB порт.
Металево-кислий, оскома.
(Якщо що… я вдома)
Або закривайся, давай!
Побічною дією, ефектом відміни.
Малюєш картини, та недомальовуєш.
Стіни, стіни, стіни…
- Я зникаю.
- Удачі, давай!
- Але будь ласка, не шукай, не читай…
(Повернусь скоро…)
- Привіт! І де твоя втома?
- Уникаю…
- Ця схема відома.
(Якщо що… я вдома)
Не хочу пояснювати слова.
І не хочу шукати Фавна.
І не хочу, не хочу, не хочу.
Якщо що, ніж на столі.
Кольори, запахи, консистенція, сентенція.
Диклофенак, дихотомія болю,
Приход, і я в соняшниковому полі.
Забуваю явки, паролі.
Якісь там невідомі ролі…
Пустий, чорний лист.
Відступ, тире, три крапки.
Кома.
(Якщо що… я вдома)
