З ВУЗЛИКОМ В РУКАХ
Іде старенька з вузликом в руках,
Іде вона, поволі шкандибає,
Життя перебирає все в думках,
І сивина з-під хустки виглядає.
Це все багатство, що дісталось їй,
У вузлику – старенька вишиванка…
Куточок колись був у неї свій,
Тепер вона – скитань життєвих бранка.
Іде вона… доро́гою іде,
Давно вже осінь, спіє садовина…
Куди ж її доро́га приведе́?
У чому ж у житті така провина?
То яблуко підні́ме із трави́,
То десь води нап’ється із криниці,
Але думки́ не йдуть із голови́…
Невже у них великі таємниці?
Так крок за кроком стелиться та путь,
Доро́га-стежка десь веде-петляє,
А сльози градом котяться-течуть,
І що чи хто десь там її чекає?
Чи стрінеться в дорозі хтось такий,
Кому́ відкрити душу бабця зможе?
Бо вік прожи́ла, ма́буть, нелегки́й…
Можливо хтось старенькій допоможе.
А може йде вона в останню путь
Й з собою взя́ла в вузлик вишиванку?...
Водиці нахилилась зачерпну́ть
І помолилась Богу… наостанку…
28.01.2022 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022
Свідоцтво про публікацію №122012804244
