Забудь

Що буде далі - я не знаю,

Та не спокійно на душі мені.

Тебе я навіть здалеку пізнаю

І знову покохаю навесні.

Чи ми надовго розлучились?

Колись зустрінемося знов?

Кохати так і не навчилась,

Не знаєш, що таке любов.

Тебе я більше не побачу,

Страждаючи, згорю дотла.

Ні, мила, я уже не плачу,

Та почуття все ж зберегла.

Що коїть доля? Не судилось 

Діждатися тої весни.

Чекати серденько втомилось

Й поринуло у вічні сни.

Чи ти згадаєш, що зосталась

На Батьківщині десь Вона?

Та, що всім серцем покохала.

Та, що єдиною була.

Навряд. Навряд чи пам'ятаєш,

Мене, й розмови ті нічні.

Так, ти нічого не втрачаєш,

Згасивши у грудях вогні.

Ну що ж, така вже твоя воля,

Не згадуй більше ти про нас.

Нема ніякого тут горя,

Просто закінчився наш час.