Загублена…
Загублена…
Загублена й не знайдена ще й досі суть життя.
Засипана…
Завалена буденністю і різним дрібним хламом
Постійних чвар, проблем,- і вся ця мішура лиш маячня.
Ані романтики, ні мрій, ні свят – життя завмерло. Просто стало.
Тиша кругом. І в голові лиш німота, щоби не думать зле і не творити зло.
Без слів, без суті, без мети - буття таке, щоб тільки бути.
Або створити інший світ. Той світ, де щастя, радість, віра, мир, любов, добро.
Та лиш навчи! Молю Тебе, навчи! Навчи нас, Боже, все оце збагнути.