Залежність
Що було, того вже немає. Що було, то щезло навіки.
За обрієм та небокраєм, наче дим у повітрі.
Не зійдуться зорі сьогодні -
Погасли, втопившись у ріках.
Наче пастка безодні,
Мене закликає відчай
У пасмурні печери свідомості.
Між геніальністю і божевіллям
Лишився ковток притомності,
Спасіння поміж свавілля.
Чи вічне сіяння розуму?
Наче стерв‘ятник безжальний,
Мене поїдає без роздуму
Недуг почуттів.
Фатальність…
За сімома замками у коморі, під шаром пилу та туману,
Лежить скринька пандори на дні сплячого вулкану.
В прийнятті й усвідомленні,
У відчуженні і зреченні
Під знаменами непритомності
Її величність - Залежність.
У своїй неоднозначності,
У дуалізмі її природи
Ховається пік геніальності
Та пагубність у глибоких водах.
За відкритими навстіж венами,
У місці тривожного холоду
На мене чекають демони -
Фронтмени її голоду.
Згасаю вже тисячний раз,
Та знаходжу сили взродитись,
Наче вогняний птах,
Наче фенікс підбитий.
