Залиш мені частинку літа
Залиш мені частинку літа,
В якому були я і ти.
Щаслива і теплом зігріта:
Була утіленням краси.
Залиш мені липневий ранок
Й кристали чистої роси.
Була чарівна, як світанок,
Навіть в хвилини самоти.
Залиш мені серпневі ночі
І небо, бо під ним був ти.
Я не забуду твої дивні очі
І ніжність дотику руки.
Велика злива сонце замінила.
Напевно, осінь доторкнулась до душі.
Мабуть, і я тоді була щаслива.
Цікаво, а чи був щасливий ти?
Забулись всі розмови, сподівання…
Із щемом в серці виривала кожну мить.
І все ж це було точно не кохання –
Воно ж має горіти, а не тліть.
