Життя каштанова свіча
Свіча каштанова горіла біло-біло,
То травень був, цвіла весна-красна.
Ромашок очі сяяли-жовтіли -
Це літа озивалася луна.
Жоржини гордо й пишно квітували,
Як полум"яний осені привіт.
А там і зимонька знов мчатиме на санях
Згори по кучугурах снігових.
Весна - то наша юність гомінлива,
Махнула молодість , як літечко крильми.
Пора осіння - досвід є життєвий,
Поважна старість - то сестра зими.
2016 р.
