Життя свіча
Я в музиці, в поезії, в любові,
Я на короткому із ними повідкові.
У мене змішані тепер всі відчуття,
Та саме каша ця мені допомагає відчувати смак життя.
Відкрились ширше очі і на кольори,
Я полюбила світлі дні і темні вечори.
Я стала бачити вогні, що навкруги горять,
Це Бог наставив нам ліхтариків-людей, щоб шлях нам осявать.
Ми в цьому світі не буваємо одні,
І навіть і тоді, коли ми лежимо на дні.
Нас піднімає Бог і до вершин веде,
Якщо ти стежку загубив, то Він покаже і знайде.
Я повернулася із подорожі повністю нова,
Моя душа тепер живіша, чим жива.
Я з-під каміння вирвалась цілющим джерелом,
В мені відбувся злет й великий перелом.
Бо щоб відчути біль, то треба пережити,
А щоб відчути смак, то більше їсти й пити.
І лиш наївшись болю й радості ще досхочу,
Ви запалити зможете нову життя свічу.
Я зрозуміла, щоб буяв життя наш сад,
Потрібно йти вперед й ні кроку лиш назад.
Не брати — віддавати, а як любити то сповна,
Бо цей прекрасний світ рятує лиш вона.
***
