Знов не права
"Знов не права!"- мені говориш,
"Не так усе!"- мені доводиш,
Показуєш, як помиляюся,
А я така, я - сперечаюся!!
Чому вважаєш, що все знаєш,
Чому на інших не зважаєш?
Таким простим себе рахуєш,
А іншим комплекси даруєш?
І змушуєш подумати, що всі
Такі як ти, усі такі ж як ти..
А серце розриває на шматки!
Твоє холодне: " дякую, та ні"...
І думаєш: та наче вина я,
Що дуже хочу мати відчуття,
Що дійсно я тобі важлива є
І це не тимчасове буде все?
А ти тікаєш, тобі не втямки,
Що може все інакше ніж тобі
Здається зараз, у цю мить,
Що може час і твій летить?
А ти все за старе хапаєшся,
Чи може ти так ховаєшся?
Боїшся в очі собі зазирнути
І в інший бік все повернути?
А не суперниця повір тобі,
Я та, хто буде там й де й ти
В усі періоди й пори в житті!
Хто просто зрозуміє тебе уночі
Коли один залишишся в тиші,
І так захочеться тобі тепла...
Я буду поруч, я й теплота,
І ніжність, і турбота, почуття..
Та, то лише твій вибір та життя...
Хто я тобі? Лиш просто ще одна,
Хто просто по життю пройде
І швидко промайне лише...
Ти лиш з роками зрозумієш,
Якщо ти звісно це і вмієш,
Що є важливим для життя
І це повір – любов і відчуття....
