ЗУСТРІЧ І ПРОЩАННЯ
Ось дві сестри́ зустрілись біля брами,
Взяли́сь в обі́йми й сльози потекли,
Це біла і золо́ченая гами,
Ніко́ли вони ра́зом не жили́.
Ті се́стри довго-довго гомоніли
Й прощатись не хотілось їм ніяк,
В обіймах біля брами посиді́ли,
Ще й вітер танцював обом гопак.
І плакали, й сміялися оби́дві,
Про себе кожна з них оповіла́,
Вони весь час у русі і гонитві,
Наблизила їх доля й розвела́.
Та довго не могли вони сидіти,
Бо володіння треба передать,
Та й осінь не могла вже більш радіти
І в танці не могла вже більш кружлять.
– Не маю пра́ва довше залишатись,
Твоя́ пора вже балом керувать,
То ж мусимо з тобою попрощатись
І зустрічі наступної чекать.
– Тобі пора, доро́га в тебе дальня,
А через рік зустрінемося знов,
Хай му́зика звучить тобі прощальна,
Та тільки не біжи ти стрімголов.
– Прощай, сестрице, буду вирушати,
А ти у володіння вже вступай,
Берися білу ковдру простеляти,
І браму вже за мною закривай.
– Іди, моя золо́чена сестричко,
Я все зроблю́, як попросила ти,
Розсте́лю скатертину й на травичку.
Що йдеш з-за мене – ти мене прости.
– Іду я, сестро, все тобі лишаю,
Благаю, лиш за всім ти доглядай,
Не хочу йти, та в путь вже вирушаю…
Ти ніжно все у шати одягай.
Пішла сестра…пішла, пошкандибала,
Востаннє озирнулася назад,
Все йшла вона і сльози проливала,
А за спиною був вже снігопад.
Сестра-зима ввійшла у володіння,
Робити стала все на білий лад,
Щоб світлим залиши́лося сумління –
Почала прикрашати все підряд.
06.12.2021 р.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121120606288
