Зустріч
Здається, ми зустрінемося знову...
і серед тих часів, або століть,
ти все ще забуваєш першу мить,
коли шукаєш сам свою основу.
Не дивлячись, коли приходить ніч,
приходить тихо, розкриває крила –
вона в тобі (як нескінченна брила),
від неї ти чекаєш древній клич.
Здається, ми зустрінемося знову...
і спуститься (ось так) між нами осінь,
що перетворює зірки на просинь,
де серце з вічністю веде розмову.
