![Відбиток ІІ]()
Безглуздя самоти — це мимрення під ніс;
це — чути лиш себе, до себе ж обзиватись,
немовби голос твій в с в оє кубельце вріс,
повітря ж надовкіл намощене, як вата.
Виходить з себе в ніч, виходити в астрал,
вертаючись назад у страсі на світанні,
і вмощуватись в плоть, цідитись крізь кристал
