Рильський Максим
Адам Міцкевич
в перекладі Максима Рильського
Мій рідний Німане! Куди сплили ті води,
Що я в дитячі їх зачерпував долоні,
Що ними плавав я по дикому затоні,
Для серця буйного шукавши охолоди?
Генріх Гейне
Подайте маску — замаскуюсь нині
Під бідаря, щоб пишна та сволота,
Яку скрашають шовк і позолота,
Мене в своїй не числили родині.
Я фіміаму не каджу колоді
Золоченій, всередині пустій;
Не простягну руки людині тій,
Що обкрадає все святе, як злодій.
Я звик високо голову держати,
Бо маю честь і мужність без догани;
Хай сам король мені у вічі гляне, —
Не опущу я їх, кохана мати.
Йоганн-Вольфганг Гете
Не в розбраті мистецтво й природа,
Як дехто мислить: путь у них одна.
Мене обох їх надить глибина,
І поміж ними — обопільна згода.
Scorn not the sonnet, critic
Wordsworth
Суворий Дант не зневажав сонета;
Петрарка в нім кохання виливав;
Кохався в грі його творець Макбета;
Про сум гіркий Камоенс ним співав.
Як солодко в північній тишині
Давно прочитані книжки перегортати
І знову — з радістю і сумом — зустрічати
Все те, що снилося в напівзабутим сні.
Тоді весна по серцю б’є крилом,
І давня музика сплітається і тане,
І новим променем виблискує в тумані
Хто змалював каштани густолисті
На голубому тлі?
Хто вдяг у барви ніжно-променисті
Лоно землі?
Хто дав мені мій дух повноголосий
І радість юних днів?..
І сльози ці, і самоцвітні роси
Хай сніг іде холодний та лапатий,
Засипе поле і на гай спаде,
Нехай стежки закидає круг хати
І білу тишу в хату приведе!
Шумлять кругом і вороги, і друзі,
І в душу лізуть рідні і чужі, —
Та я в своїй незрозумілій тузі
Сніг падав безшелесно й рівно,
Туманно танули огні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В незрозумілій тишині.
Ми вдвох ішли й не говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Ні, зорянице, злотом і рубіном
Ти не скрашай ясних своїх перстів:
Ще того персня майстер не зробив,
Щоб був тебе достойним і — єдиним.
Не одягайся в полум’я шовків,
Не огортайся пухом лебединим:
Не треба шат золотокосим Фринам,
Любов чи ні — не знаю…
Тінь, смуток, тишина,
Ніде життя немає,
На світі ти — одна.
Колись було — чи снилось…
Забулось — чи пройшло…
В душі давно згубились