Сан Марія
принеси в пожертву своє ім’я,
щоб хоч трохи запам’ятатись.
як і всіх тебе звабить змія,
що змусить колись закохатись.
зроби почуття своїм сенсом,
що зсередини з’їдатиме душу.
Я ніколи не знала тебе до сьогодні,
День як день, ніч як ніч, ти як ти.
Під цим сонцем бувають палкі́ та холодні,
І всі різні – окремі світи.
Сто людей і нови́х сто історій,
У цей час і пишу, і читаю твою.
я пам’ятаю святий день,
іронія для атеїста.
не вистачить моїх кишень,
зібрать з того тепла намисто.
і день як день, а я не я.
очам своїм не довіряю.
Щодня і щоночі навколо пітьма.
Ти маєш йти далі, хоч світла нема.
Буває самотність на плечі впаде,
Але хто шукає, той завжди знайде.
Пишемо ми чи написано вже?