Самослав Желіба
1
(1) Тисяча полів
Перед очима стали.
Наче шепіт, шум.
(2) О ні! то дощ почався
В руськім кабінеті / забиваєш баки,
Гроші заробляєш, / не піднявши сраки:
Кажеш про Шевченка, / про цінники-ціни,
А усі довкола / думні чешуть міни –
Як прийшла до школи / важна така дама?
Відповідь невтішна: / проштовхнула мама.