Юрій Андрухович: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹

…

4 5 6 7 8 9 10 › »

II “Це столиця держави Тут досить людно”

Це столиця держави. Тут досить людно.

І не досить зелено для ботанік.

Хоч насправді це ніби судно /чи судно?/

і не так ковчег воно, як титанік.

Досить людно, й тому нестача киснева

Як і всюди, найбільше невдах і дурнів.

Кожен з них, не добігши до брами неба,

by Юрій Андрухович

VII “Я ночую тут у такому домі”

Я ночую тут у такому домі,

де живуть письменники і поети.

Це не зовсім те, що жити в Содомі:

групівщина, збочення і міньєти

тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти

з італійських фільмів, книжок, де кралі

так відверто лізуть в ліжка і авта.

by Юрій Андрухович

Нехай уже не нам — солодкі ягоди

й вода з ключа, шовкова і правічна,

і дві легкі долоні, спраглі злагоди

в тремкому палі, мов на вітрі свічка,

нехай уже не нам — ліхтарна вулиця

з нічним кафе, підсвіченим і теплим,

і все, що продається та купується,—

Юрій Андрухович

XVI “На Різдво в Україні діються речі”

На Різдво в Україні діються речі

потаємні й вічні. Скажімо, місяць

виявляється зайвим, тому Святвечір

переходить не в ніч, над якою висять

херувими сонні, а в ніч — як море,

по якій навряд чи спроможні трії

мандрівні царі, подолавши гори,

by Юрій Андрухович

Азарт

У карти, так обшмульгані, що аж,

засіли пан різник і пан музика.

Була спокуса виграшу велика,

а за вікном був гомін і пейзаж.

І все зійшло б гаразд, якби не піка.

Вона не йшла — музика впав у раж,

сказав собі: «Ти в пику його вмаж!

Юрій Андрухович

Сотворіння саду

…ми сад в якому виросли дерева

уста в уста мов білий подих саду

де слива ледь волога і рожева

цвіте крізь нас даруючи усладу

уста в уста і тільки так спасемся

і чистин вдих кущем росте по жилах

а наших тіней зламані пасемця

Юрій Андрухович

Музей старожитностей

Як ми ходимо обоє

нетрями старою дому!..

Гобелени і гобої

славлять пару невідому,

ніби бачать

нашу змову:

кожен дотик —

Юрій Андрухович

Скупа природа наших середмість

Скупа природа наших середмість:

на тлі домів, незрима і знищима,

хода дерев. Читаймо це очима

з повільних віт, немов бентежну вість.

І ти питаєш: ну до чого цей

камінний кущ, і цей букет на сходах,

і цей вітраж, мов кольоровий подих

Юрій Андрухович

Напучування балконові

Лети, мій балконе, в найвищі околи,

порвавши чіпкі виноградні тенета,

відчаль від стіни, завертись, мов планета,

і линь, як літак, мій фіґурний балконе!..

Цю мить невагомості — чудо зникоме —

неси як високу і болісну знаду —

хай зяє в темниці гірлянд винограду

211

Юрій Андрухович

Школа IV чверть

Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою,

в надвечірніх кущах цілувалися пари,

і коли стигле сонце сідало за річкою,

пахли тихим дощем кам’яні тротуари.

М’яч летів до небес над антенами й липами,

шкіряне і космічне буле його тіло.

З виноградних альтан херувимськими хлипами

by Юрій Андрухович

Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні

З циклу «Нотатки фенолога»

Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні —

переповнена дійством напружена мить.

Передчасні світанки, мов сурми невсипні,

понад нами гучать, аж у грудях шумить.

Ще вокзали, мов нефи,— порожні і чисті,

by Юрій Андрухович

Стихії

По-перше камінь. Твердь. І підмурівок.

Холодна перепона. Тож мета

втікає від зарюмсаних корівок,

а зостається творення хвоста.

Коли, розбивши камінь, з порожнечі

ти витвориш, мов іскру, чистий шал,

Вона тобі — рожеві нігті в плечі,

by Юрій Андрухович