Королева Гір Клавдія Дмитрів
– Я вже йду, – стиха мовила осінь.
– Вже пора, – відповіла зима,
Керувала, сестричко, ти досі, –
І махнула крильми обома.
– Йди, сестрице, уже на спочинок,
Молі́мось всі, молі́мось, хто як може,
Госпо́дь почує кожного із нас,
Перемогти нам ворога поможе,
Молі́мось, щоб настав уже той час.
Молитва наша орків проганяє,
Ми йдем у бій із окупантом,
Госпо́дь нам сили додає,
Нам лиш Госпо́дь стає гарантом,
Бо він нам руку подає.
Так день за днем в боях із орком
Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.
Спаси, помилуй, Господи, й прости,
Що ще не всі увірували в те́бе.
Цей хрест війни нам поможи нести́,
Нам Твоя поміч, як ніко́ли, треба.
Всевишній, я молю́, нас зрозумій,
Вишиванки, наче доля,
Наче квіти серед поля,
Так гаптовані, виши́вані вони.
Все тепло у них вкладали
І з любов'ю вишивали –
Повело́ся так у нас із давнини.
Ой, людоньки добрі, побійтеся Бога,
Й щоразу вже стільки його не гнівіть –
Від цього не зникне у серці тривога…
Молитву до Господа краще моліть.
На кожному кроці є гнів, нарікання…
Життя снує́ роки, як павутину,
Снує́ його, без втоми все снує́,
Снує́ літа, снує́ їх без упину,
Ще й зрілості щоразу додає.
Й щоразу мудрість ще воно вплітає,
Так буває в житті,
Коли полем ідеш,
Стрінеш щось на путі,
Щось для себе знайде́ш.
Стоять герої за Бахму́т
І ні на крок не відступають,
До ПЕРЕМОГИ в них маршрут,
По ньому са́ме і ступають.
Відчулась казка скрізь осіння,
Яка до себе кличе нас,
Прекрасні в осені творіння,
Калини вогник не погас.
Горобина́ забагрян́іла,
Схилімо го́лови в молитві
За всіх убитих в час війни́
У нелюдські́й жорстокій битві,
У тих дія́ннях сатани.
Схилімо го́лови, вкраїнці,
