Королева Гір Клавдія Дмитрів
Ми йдем у бій із окупантом,
Госпо́дь нам сили додає,
Нам лиш Госпо́дь стає гарантом,
Бо він нам руку подає.
Так день за днем в боях із орком
Як хочеться очи́стить Україну
Від не́чисті у Чистий цей четвер
І віднови́ть зруйнованії сті́ни,
Де ворог із лиця́ землі́ їх стер.
Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.
Вишиванки, наче доля,
Наче квіти серед поля,
Так гаптовані, виши́вані вони.
Все тепло у них вкладали
І з любов'ю вишивали –
Повело́ся так у нас із давнини.
Життя снує́ роки, як павутину,
Снує́ його, без втоми все снує́,
Снує́ літа, снує́ їх без упину,
Ще й зрілості щоразу додає.
Й щоразу мудрість ще воно вплітає,
Стоять герої за Бахму́т
І ні на крок не відступають,
До ПЕРЕМОГИ в них маршрут,
По ньому са́ме і ступають.
Прокинувшись, як завше, на світанні,
Відчувши шепіт творчої душі́,
Я не тонула в довгому чеканні,
Писати стала я свої вірші́.
Незвичне колесо життя –
Його крутімо, як фортуну,
Воно дарує почуття
І зачіпає диво-струни.
Воно все котиться кудись,
Само доро́гу обирає.
Відчулась казка скрізь осіння,
Яка до себе кличе нас,
Прекрасні в осені творіння,
Калини вогник не погас.
Горобина́ забагрян́іла,
Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.
Роки летять і Вас торкають
Своїм невидимим крилом,
Життєву пісню Вам співають,
І срібло сиплють над чолом.
А кожен з них є особливим
Зітре́м орду за Україну,
За кожен клаптичок її,
За кожну вбитую дитину,
Сади́ й зеленії гаї.
Зітре́м орду за нашу неньку,
