Лана Краска
ти чуєш цей дощ ?
ти чуєш цей сміх ?
ти віриш в любов ?
ти віриш в цей гріх ?
ти мій не на вік
я вільна ,мов птах
озвись до мене закликом тужним
озвись до мене , Вечорова Зоре
я винна , чуєш ? я тепер в журбі
тепер земля голосить моїм горем
не проклинай за те , що не права
помилка в тому , що я нині плачу
а колись вона здавалась дикою
неприборканою
амазонкою
уявлялась незламним воїном
подорожньою
одинокою
скажи мені де мешкає любов
де відшукати шлях до диво - раю
які слова у безлічі розмов
тобі й мені присвячені ... благаю
зустрінь мене , коли насамоті
... і скільки б він на неї не дививсь
і скільки б до дрібничок не вивчав
вона була й лишалася його
благословенний життєдайний храм...
а вона сперечатись любила
по дрібницям і неважливим речам
суперечка була її стилем
з перемоги
кувався
метал
...казали , що вона ніколи
ніколи , чуєш ? не була своєю
завжди чужа , завжди якась
непевна
знайомі ? ні
а подруги - тим паче
в обійми твої
ніжні та п'янкі
я падаю безжально
та безбожно
відхрещуючись
від утіх старих
кожен крок - то є біль
то є нове моє завдання
на душі заметіль
хто є поряд для мого зізнання
обернусь - порожнеа
залишена горем на згадку
я йду за небокрай
де мешкає душа
що прагне до розмови
я віднайду її
у різнобарв'ї мальв
вона малювала уривками
кривими , хиткими лініями
мовчати могла - тижнями
і тижнями - гомоніти
могла пробачати все скоєне
забути про все подароване
прокидання о сьомій за графіком
за будильником
автоматно - кавово
сльози , посмішки й зустрічі -
планово
і кохання