002_032
На роздоріжжі цієї осені
Вона просунула руку мені крізь волосся і
обхопила плоть мозку, встромляючи пальці в м’ясо.
«Віддаю, віддаю, не жалію…»
З Ким б ти не був, де б не спав,
ти завжди лишатимешся тим, ким ти є… ше говорити.
Мій біль сягає скронь, сягає "мавпочки".
Зелене полум’я життя здіймається у мене в
голові, понад очима.
2016-17