А ДО ТОГО... (ПЕРЕДМОВА ДРУГОЇ ЧАСТИНИ)
Темно в пообідній день,
Темно-чорно запівніч:
Ледве коло оберне,
Значить - скоро померти
Й відійти в потойбіч.
Ледве коло оберне,
Значить - скоро померти
Й відійти в потойбіч.
Дайте-дайте вогень
Щоб облизував піч,
Хоча те лихе вперте -
Поривається зжерти, -
Йому стануть на стріч.
Хоча те лихе вперте -
Поривається зжерти, -
Йому стануть на стріч.
Калиту обмажуть щедро
Наче сонця коло медом:
В небо повертайся, в небо,
В небо, Сонце, бо так треба,
І візьми на добру долю
Наших дум з собою.
Калиту обмажуть щедро
Наче сонця коло медом:
В небо повертайся, в небо,
В небо, Сонце, бо так треба,
І візьми на добру долю
Наших дум з собою.
Чом очі пильно так шукають щось в вогні,
У тих жовтогарячих полум'яних язиках, що,
Як не мати з ними згоди,
Ладні спопелити все до праху?
Мов паростки до сонця тягнуть стебла із глибин землі
Й теплом з дощами наливаються в колосся стигле:
Під сонцем життєдайним родить земле
І тим, хто молиться, зимою світить в хатах -
До нього линуть і малі, і літні,
З іскри малої починається життя,
Горить, роздмухуючись вітром
І, догоряючи, золою тліє, -
А звідти вже немає вороття...
То тим, хто жити так щосил воліє, -
Робіть і дякуйте із щирими дарами, як земля
Попід небесним світлом -
Тоді ні холод, ні зима, ні вітер лютий,
Ні сонця найкоротший в році день
Не будуть мороком, який вкриває очі,
Допоки хоч один пала вогень,
Що світло і тепло дає посеред ночі,
Надію даючи, що завтра - буде, -
Співатимуть і сонцю, і землі пісень,
Допоки пам'ятають люде...
Добігає коло -
Рік пройшов - і повно.
Скоро-скоро почнеться -
Всесвіт перевернеться
Й все повториться знов.
Скоро-скоро почнеться -
Всесвіт перевернеться
Й все повториться знов.
А до того хай небо
Тримає щосил тебе
Як тримає місяць й зорі,
Гей, над землею нагорі.
Скоро народиться, скоро,
Скоро, а до того...
А до того хай небо
Тримає щосил тебе
Як тримає місяць й зорі,
Гей, над землею нагорі.
Скоро народиться, скоро,
Скоро, а до того...
_________________________
Любі читачі, як завжди нагадую вам, що мої вірші це, перш за все, лірика до моїх пісень, а тому звертаюся до вас і пропоную ввести у пошуку на будь-якій зручній для вас платформі YouTube Spotify або iTunes :
Грудень - Передмова Pt.2 (А до того...)
Будь-ласка, я вкладаю дуже багато натхнення і сил у створення композицій, тому буду радий увазі з вашого боку.
Альбом "Так Треба", до якого входить ця пісня, це календарно-обрядова опера, яка охоплює період корочуна - найтемнішої частини року, починаючи від дня осіннього рівнодення та завершуючи зимовим сонцестоянняи і різдвом божича Коляди.
Сама назва пішла від ідеї циклічності і незмінності природних речей - ми не можемо відмінити настання зими, "смерть" Сонця, зимовий сон тварин, дерев, землі, бо все це є важливим етапом переродження природи та її наступного пробудження весною.
🗿Перший альбом "Бувальщини" був зосереджений на поверховій українській міфології, але я прагнув більшого, хотів не просто окремих згадок, а повністю заглибитися в нашу культуру, прагнув, щоби альбом був монументальним, величним оспівуванням зими, краси природи, особливостей того, що є зима у широкому розумінні, у Всесвіті, переходу від жнив до обжинок і від обжинок до важливості зберігання вогню у хатах, культу Сонця, його смерті та зустрічі молодого Сонця на різдвяний ранок.
🔱В процесі опрацювання літератури для написання альбому я повністю відійшов від Християнства, вперше всерйоз замислившись над тим, яке багатство народних вірувань за минуле тисячоліття було знищено через утиски церкви.
🙏Альбом "Так треба " - це подяка і ласка природі, Всесвіту, життю, Сонцю, богині зими та сплячої зимової землі Марі, мудрому Велесу, написана з любов'ю та бережливою повагою до всіх поколінь.
🌬️У природі не має доброго, не має поганого - усе є невід'ємною частиною буття. Світ прокидається навесні, пробуджуючись від зимового сну, і знову розквітає бурхливе розмаїття життя. Тонкі паростки, що віднайшли шлях із глибин промерзлої землі, поступово наливаються рясними дощами та світлом молодого сонця у духмяний травостій. З плином часу багатство, що колоситься на полях, обласкане сонцем та вітрами, досягає своєї зрілості та стиглості. Сповнене сил та життя, воно уособлює всю велич, красу та вольове прагнення до існування в цьому світі. Природа віддає найкраще, природа забирає найкраще. Та час іде, бо так треба...
🌨️По осені настають Велесові години і все відходить до сну: засинає земля, завершує свій річний колообіг сонце на небі і весь живий світ завмирає...
То відчувають птахи і, поступово, один за одним, збираючись у клин, відлітають кудись...у ті краї, які звуть Вирієм - боже місце, місце вічного сонця і тепла ... Можна було б приєднатися і летіти разом із ними, але тоді... я не побачу головного, я не побачу, що далі, я не побачу її... Стільки усього повинно статися, невідворотного, невід'ємного, без чого ми не зможемо відчути і зрозуміти, що таке відродження навесні. Стільки усього... Бо так... Треба...❄️
