Бездонний океан
Немов в бездоннийокеан,
Поринув я в твоїпрекрасні очі,
І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран,
Без тебе житибільше я не хочу..
Ти поселилась умоїх думках,
І живиш все єствомоє своїм творінням,
З тобою я поборюсмерті страх,
Життя віддам,перетворивши у терпіння,
Бо краще, внезліченні тисяч раз,
Відчути раз хочгуб твоїх торкання,
Аніж дожившисивих літ,
Без тебе вестицим життям скитання.
Ти мій початок ,ти і мій кінець,
Ти схід святогосонця в світлі ранку,
І навіть в сніявляєшся мені,
Але завжди чомусьвідходиш на світанку…
