болить.
Червоними палітрами залию:
Новини, книги, всі поеми і пісні.
Я покажу тобі ці болі монотонні,
Котрі відчули наші діти уві сні.
І в темні дні, в самотні довгі ночі,
Ти не почуєш навіть вою псів.
Налякані до смерті твої очі,
Тут не побачать і самотньої душі.
Тут страшно тихо й віє, як на кладовищі,
Холодні, знаєш, голосу не подають,
Лиш бродять і покій знайти не можуть,
Мабуть не знають, що вже й не живуть.