Буревій
Буревій
Ти в тінь немов перетворився
у світлі лампи маяка,
води бурунить моровиця,
шумлять безумно хвилі дня.
Ніщо немов не відбиває
цю бурю в пагоді облич,
усе як завше: час тримає
на плечах своїх колісниць.
Омана в очі заплелася —
уже не знати, що є сон,
у віддзеркаленнях пегаса
із дна розбурхує Харон.
В етері високо здіймає,
хвилює море світ стихій,
маяк щосили сповіщає:
до нас прямує буревій!
Укрились схили в жмут туману,
бездумно кряче вороння,
магічним чином океану
дрижить від страху вся земля.
І як обрушився у трансі —
все полетіло шкереберть,
його ув’язнені і бранці —
їм приготовлена лиш смерть.
Немає неба горизонту,
хрипить від гуркоту стерня,
усі чекають на звук гонгу,
що сповістить його кінця.
Авторська група: Сергій Шинкарчук. Літературна платформа. :
https://www.facebook.com/groups/351724266082126
