Це просто «Я» й нічого більше
Я не хочу сміятись наївно-
Краще плакати щиро у снах,
Я не хочу кохати брехливо-
Краще відчути, ненависті страх.
Я не хочу, повірте, не хочу
Притворятись у своїх думках
Моя думка – це мій вільний подих
Ви заберете моє життя,
Як легенький в секундочку помах
І не стане від мене й сміття.
Не залишиться більше нічого
Й не скаже ніхто, я ще тут.
Ви казали живете для того,
Щоби чути мого серця стук,
Мого дотику ніжно-міцного,
Мого сміху дитяче-дзвінкого
І рум*янцю на круглих щоках.
Не заплету подружкам я коси
І промовить собі хтось під носом… Ах,
Ах, не струсить ранкові вже роси,
Не збере букет із трави,
Не співатиме, щось біля хати,
Не спитає щось дивне в пташви,
Щоб була завжди з вами я поряд
Й забавляла кожен ваш день
Заховайте ви свій той злий погляд
І ненависті слів, щоб й не дзень.
