Чаклунка.
Твої губи солодкі, до нестями бентежать.
Твої чари дівочі мені сну не дають.
Ти моя таємниця, мої муки і радість.
І думки всі про тебе, вже життя не дають.
Нас кохання як море обіймає нас що ночі.
Я благаю від болю. Відпусти! Відпусти!
Та твої сині очі у полоні тримають.
І звільнитись від тебе вже нема більше сил.
Моя люба чаклунка. Моє щастя кохане.
Твоє серце належить, не мені, не мені.
Тільки ніч зоряниця все заміняє довкола.
Тільки в ночі кохана. Ти належиш мені.
Як же жити не знаю. Я кохання благаю.
Поможи! Дай же сили! Научи! Підкажи!
Що робити с собою, коли разом с тобою?
Як сховать таємницю? І з ума не зійти?
Твої очі. Твої губи. Моє щастя! Мої муки...
До нестями тебе я кохаю!
Тільки зорі, та місяць, таємницю, ту знають.
Що з коханням робити не знаю.
Знову руки мої, твої руки тримають.
Тільки зорі і місяць про кохання те знають.
Ти чаклунка в ночі. Знов належиш мені.
Може сплю я. І все це, вже сниться мені?
