Частка правди
Мене тут немає
Мене не існує
У суспільстві що знаходиться
У панцирі равлика
Що водночас слугує місцем
для диспансеру хворих
В оточенні страшенного
гніву сльозами
Що пронизує наскрізь і колить
Дратує та водночас тішить
Що хворі
усього лиш поряд з тобою
А не десь ближче.
Твоя порада змінюється
Залежно від думки
так званих "лідерів"
Що дають тобі ту правду яка єднає
На яку ти ведешся
як бджола на квітку
Акумулюючи процес формування
Є д и н о ї
п р а в д и в о ї
н е з а л е ж н о ї
д у м к и !
І вуа-ля!
Тепер ви - хворий.
...
Думаю, гадаю
Коли ж мій день настане
Де розтану я
як сніг той восени
На початку квітня
І стану вільним
назавжди
Була би така реальність
Там би от і жив
Та, що
затьмарить
усі мої
фантазії кручені
Мою нелюбов до спеки липневої
Мою любов до крижаних сердець
Що розбиваються об стіну
немов кинуті тарілки
Що розсипаються
На частки
Нещасних шлюбів
Хотілось б жити
У тому світі
Де все як у фільмі
З режисерами та акторами
де кожен грає свою роль
де усе чітко та заплановано
Але ж погодьтесь, це не цікаво)
Драйв життя - його непередбачуваність
Та ті перешкоди
що трапляються на шляху до смерті
Бо єдине заради чого можна жити
– за сьогодення
Кожен день
– це зменшення прірви
до останнього дня
Тому важливо жити
як ти хочеш і як того бажаєш.
Тож розквітну я
з приходом травня
І вісім мільярдів поту піхв та пахв
будуть наді мною літати
УХ і АХ! скажу я, у стані екзальтації
радісний піду на берег річки
тай підірвуся!
і якщо вже
спекулювати на тему річок то:
"Піду втоплюся у річці глибооокій
Шукати стануть – не скоро знайдуть
Ти будеш плакать – спливатимуть роки
Мене до смерті не зможеш забуть."
