Червоне
П‘ю червоне у підвалі, темно й сухо,
меркне музика, що заграва над вухом,
чавкають люди, б‘ється посуд, у грудях
б‘ється серце. Сигарети покуримо?
Кухня, виникають із грудня спогади,
я до цього не був готовий, досі вже,
знову якесь миготіння на проводі
хоч говоримо однією мовою.
Жердинку шукаючи знайду й клітину,
моя клітина в крові — орел у димі,
дивно, що мій милий-цілий-рівний вирій
обріс, як бахмутське поле шпаринами.
Годинник тікає, стріли летять кудись
через них складно побачити, світ кипить,
моє серце обпекло щось схоже на хміль,
моє серце каже: «досі, немає сил».
08.05.23