чи чуєш осене…?!
чи чуєш осене…?!
лікуй мене
опалим волоссям твоїх дерев.
цілуй.
різноголоссям
оцих епох.
поки не вмер.
поки живу, поки радію, твоєму акту самоти…
і поки ми, такі не зрілі
не переходимо на «ти».
вирвись дощем, запахни вітром,
засій в мені клітковину —
так недолуго й непомітно
вдави цей погляд
в довжину.
цим непочатим теплим фільтром.
цією зморшкою краси.
люби мене
останнім вітром
цілуй, антоніме весни.
