ці ночі схожі на дроби –
неправильні і неподільні
місяць звисає тромбом
в судині субото-неділі
приймаю тишу за ігрек –
єдину складну невідому
кидаю на множники ігри
скорочую вдавану втому
сьогодні розлита повінь
застигла желем у небі
виймаю із серця корінь
і ділю його на тебе
і поки плавиться темінь
ти пишеш нові рівняння
наводиш мене на термін –
“математичне кохання”
