Cтарі друзі
Я обожнюю писати діалоги
На всілякі теми в моїй голові.
Поки зайняті ходінням гарні ноги,
Мозок теж активно потребує дій.
Згадую приємні вечори,
Згадую палаючі дискусії,
Та прагнуть більш за все до голови
Спогади про втрату близьких друзів.
А може, вже пройшли оті часи
І варто спрямувати зір в майбутнє?
Але охоплює деінде стáра злість,
Буває сум, буває горечі відлуння.
Можливо, я сказала ще не все,
Та люди ті навіки вічні зникли.
Я впевнена, що кожен з нас несе
Частиноньку дитинства й дýмок світлих.
Та страшно повертатися навспак,
Бо їхні оболонки вже чужії.
Хай краще залишається ось так.
Приходьте, стáрі друзі, в мої мрії.
