Де ти?!!
Де ти?!! Я кричу у пустоту.
Мої птахи всі піймані в тенети,
закинуті у вічну мерзлоту,
далекої червоної планети.
Так тихо, що лунає дзвін
під тиском серця із грудей в долоні.
Занадто гучно гримить він,
я у безлюдному і темному полоні.
Де я? Навкруги вогонь,
пекучим ядом заливається у очі,
закриті ковдрою сухих долонь.
Я тут, горю напроти ночі.
І кожен подих то немов гроза,
що прорізає з гуркотом планету,
немов в'їдається розпечена сльоза
у всі кістки мого скелету.
