Дере вже шкуру довгий ряст...
Дере вже шкуру довгий ряст,
хирлявий спрут хіджаб,
із цяток тіла жар анфас
кремує піт схоласт.
Калюж ротище хлебче квас,
хмеліє джгут тюрбан,
і жебонить, журкоче в чвал
жаский дощів конклав.
Жертовна хлань над жмих горбів —
і зір зі шкла тремтить,
і карк крилатих голубів
над поколотом снить.
Хиріє світ, притьмом стриба
й озе́рця чернь сторік,
черіє черева ринва́,
неначе жирна кліть.
Авторська група: Сергій Шинкарчук. Літературна платформа. :
https://www.facebook.com/groups/351724266082126/
