ДИХАЛА КРОВ'Ю
ти дихала кров'ю, як квіти весною
а я розривав тишу ножем
моє серце, мов куля, кружляло з тобою
щоб впасти в обійми твоїх проблем
твоє горло немов струни, що ріжуть на дотик
пісня тремтить у порожніх очах
ти плакала сонцем, а я безтурботний
малював нас вбивством у вічних снах
леза ковзали, як дощ по бетоні
торкалися правди у плоті й кістках
ми пили кохання, згоріле у слові
і смерть танцювала між нами у свічках
ти кричала у тишу, мов ангел без віри
я цілував смерть, як найкращого друга
ми впали у безвість, оголені й щирі
і кров наша злилась в єдину картину
