Дивна
Дивна… поки квітневий вітер плутає її волосся
Вона знов мріє, та ніяк не визнає, що вже доросла
Погляд вгору, мружиться від сонця, тоне в кольорі його очей
І заздрить небу, бо воно далеко від усіх земних брудних речей
Думає, що легше тим, в житті у кого все категорично
Вона ж, шукає істини в дослідженнях емпірічних
Перш ніж остаточно і безповоротно вниз зірватись
У всесвіті його, з останніх сил, воліє не розчаруватись
А може все на краще, душа сповнена цинізму не для неї
Він вбачає красу в найдорожчих авто, вона - у квітучих алеях
Невже її довіра хибна? Йому непотрібна? Сюжет примітивний?
Ні. В сяйві надії втіху шукає, а вітер квітневий шепоче - дивна
