до людей
ти можеш зрадити самотність заради людини,
в твої шістнадцять подарувать життя малій дитині,
працювати до могили на нудній роботі,
взагалі можеш віддатись життєвій турботі.
тоді зненаведеш відпуски, вихідні й свята,
щасливі люди за вікном - просто небуття.
про себе думав ти востаннє у ранні рóки,
і буде тяжко, не згадаєш ти про себе доки.
твоя душа буде в людини, яку ти так кохаєш,
аж поки про свої потреби ти тихо забуваєш.
так, ти крутий партнер, просто ідеальний,
але замовчення проблем не робить тебе реальним.
а в неї руки вже тремтять із-за однієї ночі,
і хлопцю, подрузі, батькам не покаже очі.
вона мала. лише шістнадцять. в руках - тест, не шкільний,
і забере її життя такий як і вона - малий.
чи не коротке те життя,
щоб бути квіткою чужого?
яка є радістю для ока всіх,
але, на жаль, не твого...
