ЕПОС КРАСИ
від прадавніх часів, у міфах священних,
точились дебати про форми натхненні.
боги і герої, у спорах одвічних,
шукали вершину краси чарівничої.
Афродіта з піни морської постала,
грудьми досконалими світ чарувала.
Фрейя ж північна славилась гідно,
сідницями звабними - це очевидно.
епохи минали, імперії гинули,
а суперечки ці ніяк не покинули.
ренесанс оспівав розкіш форм пишнотілих,
модерн возвеличив струнких, легкокрилих.
у танці космічному форми кружляли,
митці їх на полотнах прославляли.
від мармуру статуй до пікселів чітких,
краса надихала у образах вічних.
триває ця битва естетики й смаку,
немов одіссея крізь вічність буття.
чи варте змагання це вічного плину?
чи в єдності форм - таємниця життя?
питання одвічне!
відповідь, мабуть, у серці таїться.
краса багатолика, життя швидкоплинне,
тож цінуймо усе, що нам насолоду дарує!
