Foi
Гра слів, лягла сьогодні на папір, доволі вдало.
Зміняє місяць, дні шалені, де сонце залишало на мені свій слід.
Не страшно вже іти у темряві, додому, на одинці.
Скидаю з сигарети жар, а руки - лід.
Багряною палітрою у раз стала діброва,
Та незабаром, палітра набуде колір: біло-зимовий.
Люди стають гнучкішими з роками.
Куди зникає їхня юності жага до правди?
Дають мені без сенсу лиш поради, що були сказані ще їх батьків, батьками.
Таких людей, боюсь, уже не врятувати.
Як знайти вихід з цього лабіринту?
Куди веде він? Повернутись на початок неможливо.
Люди з дзеркал, дивляться на мене, ледь глузливо.
Але я їм не вірю, адже це для мене абсолютно не важливо.
Гаразд, руки мені осінь вже нагріла.
Залишився ривок: щоб вийти з лабіринту, треба - віра.